У статті акцентовано на проблемних моментах вітчизняної політичної лінгвістики. Ідеться передовсім про мовні ресурси, задіяні в маркетингових технологіях українських політичних партій. Політичний неймінг / брендинг репрезентується як категорія політичної лінгвістики, здатної впливати на політичну свідомість і політичну культуру адресата, викликати в нього певні асоціації, уявлення, настрої і т. ін.
З’ясовано сутність понять політичний бренд / брендинг, політичний нейм / неймінг крізь призму інтерпретативної лінгвістики і психолінгвістики. Зосереджено увагу на тому, що середньостатистичному споживачеві «політичної продукції» доволі складно знайти вихід із лабіринтів неймінгового простору: кількість об’єктів, їх найменування, співзвучність, повне чи сегментне повторення і т. ін. не сприяють адекватному розумінню, а навпаки, призводять до дезорієнтації. Осягнення структури і змісту політичних неймів здебільшого неможливе без спеціальних фонових знань, лінгвістичної вправності, безпосередньо залежить від рівня політичної культури електорату загалом та громадянської позиції зокрема.